Діти - гості в нашому домі: все, що потрібно знати про сепарацію від батьків в різному віці

Опубліковано 04 Жовтень 2019 о 16:00

Блог Діти в місті Кривий Ріг >  Діти - гості в нашому домі: все, що потрібно знати про сепарацію від батьків в різному віці

Photo: Freepik

Багато хто чув фразу «всі проблеми родом з дитинства». У ній йдеться про невпевненість в собі, низьку самооцінку, потребу в чужому схваленні, нездатність брати на себе відповідальність, будувати відносини. Всі ці проблеми дійсно уходять корінням в дитинство, тому, коли людина приходить за допомогою до фахівця, насамперед, як правило, обговорюється тема сім'ї. Саме відносини з батьками в дитинстві та в дорослому віці впливають на те, наскільки людина буде успішною, самостійною, відкритою, вільною та щасливою.

Всі батьки хочуть, щоб їхні діти були щасливими. Звичайно, на це впливає багато чинників, але один з них цілком в наших силах - це сепарація. «Діти в місті» зібрали найактуальнішу інформацію про цей процес і звернулися за допомогою до фахівців, щоб розповісти вам, як навчитися відпускати дитину і дозволити їй стати дорослою.

Що таке сепарація?

Сепарація - це відділення дитини від своїх батьків, досягнення емоційної, матеріальної та функціональної незалежності. Це природний процес, який пов'язаний з ростом дитини. І починається він аж ніяк не в підлітковому віці. Він починається набагато раніше - з народження. Саме з моменту народження дитина крок за кроком відділяється від батьків, стає особистістю. Закінчується сепарація по-різному. Але якщо ми говоримо про здорові відносини, вона повинна відбутися в період з 18 до 21 року. У цьому віці людина повинна відокремитися від батьків, при цьому, зберігаючи з ними зв'язок і теплі відносини.

Початкові етапи сепарації

Дитина до року сильно прив'язана до матері. Photo: Freepik

1-3 роки

Після народження дитина швидко вчиться і розвивається. Вона починає самостійно дихати, спати, пересуватися, їсти. Попри те, що в цьому віці діти ще беззахисні та дуже прив'язані до матері, перші етапи сепарації вже відбуваються.

Як правильно?

Добре, якщо батьки дають дитині пробувати, помилятися / падати, вставати і йти далі. Малюки дізнаються і вивчають світ за допомогою смаків, запахів, на дотик. Дозвольте вашим дітям відчувати радість від того, що у них щось виходить самостійно.

Як неправильно?

Не варто робити все замість малюка. Чим довше ви будете годувати дитину з ложечки, тим довше вона не навчиться їсти самостійно. Чим довше ви будете водити малюка за ручку, не даючи йому зробити кроки самостійно, тим довше він буде триматися за вас. Це стосується всіх дій дитини.

3 роки

Фахівці називають цей вік «Я сам!». Нерідко мами переживають його з сумом, адже дитина все частіше відмовляється від їхньої допомоги, вважаючи за краще все робити самостійно. У цей період батьки повинні менше опікати малюка. Якщо сепарація в цьому віці не відбувається, малюк може стати або бунтарем, або слухняною безініціативною дитиною.

Як правильно?

Прислухайтеся до бажань дитини, не ламайте її, не змушуйте щось робити через силу. Заохочуйте малюка, коли він намагається освоїти нову навичку самостійно. Не опікайте і не робіть все за дитину.

Як неправильно?

Не потрібно забороняти дитині самостійно робити все, що вона хоче (якщо це не небезпечно). Уникайте фраз на кшталт «Ти ще маленький», «У тебе не вийде», «Я зроблю краще / швидше / красивіше».

Після трьох років дитина стає самостійною одиницею в поле сім'ї. Photo: Freepik

4-7 років

У цьому віці дитина вчиться взаємодіяти з іншими дітьми і дорослими. Вона йде в дитячий садок, в школу. Значна частина її дня проходить без мами. Малюк стає самостійним, сам приймає рішення. У цьому віці відбуваються перші серйозні конфлікти з іншими дітьми, розчарування, образи, а також позитивні емоції від спілкування з друзями.

Як правильно?

З розумінням ставитися до того, що дитина в цьому віці сприймає батьків як перешкоду для спілкування з однолітками. Не ображайтеся, коли дитина не хоче йти з дитячого садка. Цікавтеся, з ким вона дружить, які у них стосунки, що цікавого вона дізналася. Довіряйте своїй дитині, давайте їй поради.

Як неправильно?

Не можна втручатися в ігри і спілкування дітей (якщо ситуація не критична). Не використовуйте фрази «А я тобі казала», «Сам винен», «Тебе ніхто не питає».

7-12 років

У ранньому підлітковому віці, коли дитина ходить в школу, сепарація починає набирати обертів. Вона стає все більш самостійною, у неї з'являються секрети і своя думка. Дитина більше не хоче, щоб ви проводжали її в школу, говорили з ким їй дружити, і чим займатися у вільний час.

Як правильно?

Організуйте плавний перехід від «дитини залежної» (проводжаєте в школу, допомагаєте з уроками, збираєте портфель) до «дитині самостійної» (сама вчить уроки, ходить до школи, обирає гуртки). Просіть дитину допомагати з домашніми справами - у неї повинна бути зона відповідальності.

Раніше ми писали, яку домашню роботу можна довірити дитині залежно від її віку.

Як неправильно?

Насідати, контролювати, повчати, не прислухатися до бажань і думки дитини. Змушувати школяра відвідувати гуртки, які йому не подобаються. Жорстко критикувати його друзів та його поведінку в компанії однолітків. Продовжувати обслуговувати дитину (прибирати за нею кімнату, збирати рюкзак, готувати домашнє завдання).

Підлітковий період

У підлітковому віці авторитет батьків більше не працює. Photo: Freepik

Підлітковий період - найскладніший і дуже болючий етап сепарації, тому на ньому ми зупинимося більш детально. У цьому віці дитина відвертається від батьків, перестає вважати їх авторитетом, вимагає визнання своєї незалежності.

Практичний психолог, гештальт-терапевт
Олена Сушко

Психолог Олена Сушко розповіла нам, як повинна проходити сепарація підлітків від батьків. За словами Олени, підлітковий вік часто називають другим народженням особистості. Перші сигнали і ознаки того, що дитина дорослішає, проявляються ще в початковій школі і тривають до повноліття. При цьому психотерапевтична практика показує, що деякі люди сформувалися і виросли фізично, але психологічно так і залишилися підлітками.

Психолог зазначає, що в результаті дорослішання до 13 років підліток повинен позбутися хибних уявлень про ідеальних батьків. До 15 років він втрачає ілюзію вседозволеності, всемогутності та безвідповідальності, готується до подальшого освітнього розвитку (вибір місця навчання, спеціальності). А до 18 років юний дорослий повинен позбутися свободи необов'язковості (мова йде про втрату можливості «не паритися про себе»).

«Моя професійна практика показує, що особливо гостро переживають сепарацію психологічно травмовані діти. Вони ізолюються від батьків і занурюються в пошуки психологічної близькості в групі однолітків, в світ книг і фільмів, музики, в комп'ютерні ігри», - ділиться досвідом психолог.

За словами Олени Сушко, нерідко зустрічаються підлітки з глибокою емоційною залежністю. Надалі вони схильні до наркотичної та алкогольної залежностей. Є діти, яким нестерпно страждати психологічно, і вони шкодять собі фізично. Експерт наголошує, що для реабілітації таких підлітків необхідна психотерапевтична допомога протягом довгого періоду.

Що робити батькам?

Підлітки потребують підтримки батьків. Photo: Freepik

Психолог радить батькам не орієнтуватися на свій досвід підліткового становлення. За словами експерта, ваше дитинство, дорослішання, почуття і поведінка - це ваше. А ваші діти - інші, вони будуть переживати кризу підліткового віку по-своєму.

Олена Сушко виділила кілька правил, які допоможуть батькам пережити цей період:

1) Дозволяйте дитині отримувати свій досвід, підтримуйте її, супроводжуйте, але не тисніть, не проектуйте на неї свій сценарій.

2) Дозволяйте більше відчувати, проявляти себе, піклуватися про ідентичність, даючи зрозуміти підлітку «Хто Я?».

3) Дотримуйтесь психологічних кордонів, тому що їх порушення призводить до страху і тривоги підлітка.

Раніше ми писали про те, як навчити дитину вибудовувати і захищати особисті кордони.

4) Демонструйте базові духовні цінності, старі добрі гуманні традиції, сімейні цінності, любов.

Є також важливі рекомендації, як робити не варто:

1) Не можна ігнорувати вільні прояви дитини. Не варто все забороняти, тим самим ізолюючи і відштовхуючи її. В результаті дитина буде шукати компанію, де її зрозуміють і багато чому навчать, або зануриться в самотність.

2) Не демонструйте ліберальні відносини і вседозволеність, не будуйте з дітьми вільні дружні стосунки. Уникайте використання брехні для виправдання вчинків дитини перед іншими відповідальними дорослими (вчителями, лікарями, знайомими, родичами).

Як не зіпсувати відносини з дитиною-підлітком?

Олена Сушко дала кілька рекомендацій, які допоможуть втішити і заспокоїти дитину-підлітка.

1) Навчіться приймати дитину такою, якою вона є, приймати її незрілі частини особистості, дитячі риси і якості (критику, образливість, упертість). Психолог нагадує, що всередині цього грубіяна / грубіянки знаходиться самотній, ображений і розчарований підліток.

2) Навчіться відпускати дитину, перестаньте тиснути на неї своєю авторитарністю, навчиться домовлятися по-дорослому, просити про допомогу, просити вибачення, давати певну свободу, говорити про свої переживання, почуття й емоції.

Практикуючий психолог, сертифікований коуч, тренер
Ліна Бесчастна

Психолог Ліна Бесчастна виділила чотири важливих правила, які дозволять поліпшити відносини з дітьми-підлітками.

1) Дозвольте дітям бути самостійними:

• не вимагайте сліпо виконувати ваші вказівки;
• не контролюйте всі їхні дії;
• не критикуйте зовнішній вигляд своєї дитини та її друзів.

2) Прислухайтеся до думки ваших дітей.

3) Хваліть їх за допомогу вам і по господарству.

4) Радійте успіхам дітей і заохочуйте їх за досягнення.

Пам'ятайте, що будь-які війни з підлітком не принесуть очікуваних результатів, дитина лише віддалиться, буде проявляти більше агресії та бунтувати. Тільки безумовна любов, терпіння і розуміння допомагає батькам пережити цю кризу.

Завершальний етап

Будувати відносини з дорослими дітьми непросто. Photo: Freepik

Якщо всі етапи сепарації пройшли правильно, по досягненню повноліття у дітей з'являється природне бажання сепаруватися від батьків - поїхати вчитися, знайти роботу, завести сім'ю. Але далеко не завжди сепарація проходить безболісно і екологічно. Якщо відділення не відбулося, залежність від батьків стає звичною для дорослої дитини. Чим старша людина, тим важче їй буде зробити крок в сторону від мами з татом.

Психолог Ліна Бесчастна зазначає, що одне з головних питань в сім'ях стосується того, як будувати відносини з дорослими дітьми. За її словами, іноді у людей не виходить добре спілкуватися з батьками, не виходить побудувати здорові відносини. Часто це відбувається через те, що батьки не готові відпускати дітей, не відбувається сепарація.

Психолог виділила чотири основні причини, через які псуються стосунки в сім'ях:

1) «Дитина назавжди моя»

За словами Ліни Бесчастної, думка про те, що дитина - це назавжди, є хибною. Експерт наголошує, що діти - гості в нашому домі. Вони приходять в наше життя, щоб навчити нас бути батьками. Завдання батьків - виростити, виховати дитину і відпустити її в життя. З настанням 18-річчя вона сама бере відповідальність за себе і роль «батьків-опікунів» повинна зникнути. Тепер батьки з дітьми повинні спілкуватися на рівних. В основі таких відносин має лежати повага до власної дитини.

2) Батьки вважають, що діти назавжди залишаться в їхній владі

Це омана. Чим сильніше ми проявляємо владу, тим сильніше опір між нами і дітьми. За словами психолога, тотальний контроль і гіперопіка призводять до того, що дитина не розуміє як жити, що робити, з ким одружуватися, де вчитися. Батьки повинні розуміти, що їх дорослі діти здатні самі приймати рішення і робити вибір.

Докори руйнують стосунки. Photo: Freepik

3) Докори

«Часто батьки кажуть дітям: «Ми тебе народили / виховали / вивчили, ти нам тепер все життя за це зобов'язаний. Нерідко у відповідь підлітки відповідають: «А я тебе про це просив?». Важливо пам'ятати, коли сім'я або жінка вирішують народити дитину - це їх рішення, а не рішення дітей», - наголошує Бесчастна.

За її словами, виховувати дітей потрібно так, щоб вони були вдячні. А це можна зробити тільки в тому випадку, якщо ми самі будемо вдячні дітям.

4) Спілкування

Батьки насолоджуються спілкуванням зі своїми дітьми, коли ті маленькі. Але так не буде все життя. Психолог пояснює, що до року дитина дуже тісно прив'язана до матері, але в міру її дорослішання цей зв'язок потихеньку розривається. В 3 роки дитина вже стає самостійною одиницею у полі сім'ї. Діти виростають, але батьки хочуть продовжувати спілкування за старим сценарієм. За словами Бесчастної, правда в тому, що дорослим дітям вже не потрібно стільки спілкування з батьками, ми стаємо їм не потрібні. Тому необхідно міняти сценарії взаємодії.

Типи батьків в сепарації

Своєчасна сепарація - запорука теплих відносин з батьками. Photo: Freepik

Добре, якщо сепарація пройшла екологічно, і у батьків з дітьми збереглися теплі стосунки. Але, за словами Ліни Бесчастної, часто бувають токсичні нездорові відносини, які впливають на життя дорослої дитини. Психолог виділила кілька найпоширеніших сценаріїв.

Досконалі батьки

Це ідеальні батьки, які давали дитині все найкраще і створили ідеальні умови для виховання. Дитині ні в чому не відмовляли, вона ходила на гуртки, додаткові заняття, все було ідеально. Дитина задоволена йде у доросле життя, але, вже маючи свою сім'ю, постійно озирається на батьків, засмучується, що у неї не виходить бути такою ж зразковою мамою чи татом.

Що робити дітям?

Подивитися на свої сильні сторони, перестати себе порівнювати і просто бути вдячним батькам за свої сильні якості.

Вічні батьки

Це ті батьки, які й в 40 років «стелять соломку, щоб дитині було добре». Це історії, коли дитина вже доросла, а її кімната в батьківському домі залишилася в колишньому стані, там лежать її речі. Для таких батьків дитина назавжди залишається маленькою.

Що робити дітям?

Навчитися жити самостійно, не розраховувати на батьківську хату. Потрібно самостійно або за допомогою фахівця виконати велику роботу, щоб відокремитися і вибудувати свої кордони.

Бути абсолютно нерозлучними з батьками в дорослому віці - не нормально. Photo: Freepik

Порушники кордонів

Батьки, які фізично і морально тиснуть на своїх дітей, починаючи з підліткового віку. Це ті батьки, які читають особисту переписку, коли дочці 25 років, везуть в офіс 35-річному синові борщ з котлетками, приїжджають додому до 45-річного чоловіка і розповідають, що його дружина неправильно складає речі. Як правило, у таких дітей є великі проблеми з самооцінкою.

Що робити дітям?

Йти і нарощувати свою самооцінку. Жорстко відділятися від батьків і плекати своє доросле «Я».

Батьки-привиди

Це батьки, які люблять дітей тільки тоді, коли вони добре поводяться. Якщо добре вчишся - ти наша радість, ти наша гордість. Якщо ти погано поводишся, якщо у тебе погані оцінки - ти не гідний нашої уваги. А якщо, наприклад, у дитини проблеми з законом, вона і зовсім може стати ізгоєм в сім'ї.

Що робити дітям?

Почати хвалити себе, робити хороші речі та помічати це. Перестати залежати від думки батьків.

Крім цього, Ліна Бесчастна виділила ще один тип батьків, які по-різному проявляють себе в різних ситуаціях. Вони можуть визнавати свої помилки, але іноді поводитися неправильно. Наприклад, бабусі, які лізуть у виховання онуків. За словами психолога, з такими батьками потрібно розмовляти, пояснюючи їм свою позицію.

Люди, яким пощастило сепаруватися від батьків, вміють нести відповідальність за свої вчинки, вміють говорити «ні» і приймати відмови без образ, у них здорова самооцінка, вони вміють дружити і підтримувати емоційний зв'язок з близькими людьми. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина виросла такою людиною, навчитеся відпускати її. Пам'ятайте, що сім'я повинна бути місцем, де батьки довіряють вибору дитини, а вона знає, що у неї завжди є люди, до яких можна звернутися за допомогою в складній ситуації. Сім'я - це місце, де дитину люблять будь-якою, незалежно від обставин.