Виховання дітей: поради та підказки для батьків


Опубліковано 18 Листопад 2021 о 10:00

Блог Діти в місті Кривий Ріг >  Виховання та догляд >  Виховання дітей: поради та підказки для батьків


Виховання дітей: поради та підказки для батьків

Photo: Freepik


Виховання дітей — це запаморочливий (і часом дуже складний) шлях, який проходять усі батьки. Але з дитячими примхами і зубами, що постійно ріжуться, приходить і винагорода. Кожна тарілка каші, розмазана по столу або кинута на підлогу, — це крок у розвитку вашого малюка, і його варто святкувати.


У світі немає точної науки, яка б навчила процесу виховання дитини, і, якщо у вашій сім'ї панує любов і спокій, а ви почуваєтеся щасливими, ви все робите правильно. Перед щасливими дітьми відкривається яскраве майбутнє, тому насолоджуйтесь кожним моментом та читайте наші поради батькам щодо виховання дітей.



Прийміть як факт — майже завжди у примхах та істериках дітей винні батьки


Істерика — це сильний емоційний випад, спрямований вихід тих чи інших переживань. Вона швидко проходить без уважних очей та спроб заспокоїти. Що ще важливо: істерика — це розвантаження. 5–10 хвилин у віці 4–5 років можна дати прокричатися, а триваліший плач може спричинити проблеми.


Що робити?

Найкраща боротьба — профілактика. Якщо день був багатий на емоції, викупайте дитину та раніше покладіть спати. Якщо ви знаєте, що істерика трапляється у торговому центрі, припиніть дитину туди водити.

Істерику роздмухують глядачі. Нехай з дитиною буде одна, найближча людина. Нічого не кажіть, будьте поруч. Через 2–3 хвилини починайте говорити тихо та твердо, намагаючись перемкнути увагу.

Відволікати важко, але варто намагатися. Говорити можна те, що спонукає до дії: піти, побачити, змінити обстановку.

Самотність. Після 2 років у знайомій обстановці можна залишити дитину одну на кількість хвилин, що відповідає віку дитини: 2 роки — 2 хвилини.

Тримайте себе у руках. Пам’ятайте: малюкові важко, він росте, змінюється, істерика викликана тим, що маленька людина просто не вміє жити з потоком емоцій.


Вас можуть зацікавити наші статті: 

Забудьте про істерику: як навчити дитину терпінню?
Як сказати дитині «Ні»: топ-10 способів заборонити, не викликавши істерику
«Годі скиглити», або як насправді потрібно заспокоювати дитину, котра плаче


Майже завжди в дитячих істериках та примхах винні батьки. Ми спочатку всі дитині дозволяємо, а потім раптом починаємо її виховувати. Один із факторів примхливої ​​поведінки — невідповідність позицій мами та тата. Це породжує внутрішню тривожність в організмі дитини й вона намагається встановити комфортні правила життя методом маніпуляції — істерикою.


Дошкільник просто не вміє робити щось на зло вам


Photo: Freepik


«Він все робить мені на зло!», «Я не розумію, чого він від мене хоче», «Йому просто подобається мене діставати!» Досить часто можна почути такі скарги від батьків, особливо якщо дитині 1–5 років.


Які можуть бути причини?

Ваша дитина — це ваше відображення. Вам сумно, страшно, немає грошей, ви сердитесь, посварилися з чоловіком? Дитина віддзеркалює вас, а значить… Правильно! Буде дратувати вас ще більше! Тож аналіз поведінки дитини віком до 5 років завжди починайте з себе та своїх емоцій. Дитина намагається сказати вам: «Мамочко, я тебе розумію, я тебе підтримую!» Тільки, звісно, ​​ми такої підтримки не хочемо.

Іноді дитина так просить уваги. Коли «не до нього» сьогодні, завтра й через тиждень. І терпіння дитини закінчується.

Ви його навчили так спілкуватись. Якщо на дитину підвищують голос, вона теж навчиться так робити. Якщо ви завжди раді їй, вона буде рада вам. Все просто.


Читайте також: Топ-13 фраз, які змусять вашу дитину слухатися


Якщо ви зовсім не знаєте, що робити і як упоратися, сядьте поряд і помовчите. Іноді це рятівний метод. Не треба звинувачувати себе в цей момент або впадати в істерику. Просто мовчки зачекайте. Ви не винні, ви просто не розумієте, і це нормально, адже ви і дитина різні люди.


Крик — це нормально


Дитина повинна мати можливість спостерігати різні емоції. Крик як найвища форма демонстрації агресії нормальний. Ненормально, коли агресивність — це хронічна емоція. І ось тут треба вже розбиратися та допомагати собі. Дуже важливий момент: це не заохочення до крику на дітей! Це про інше і дуже важливе:


Боляче — плачте.

Смішно — смійтеся.

Розізлилися — кричіть.

Але дозволяйте це робити й дитині. Без фраз «Це не боляче, не ний», «Нічого смішного в цьому немає», «Не кричи! Подумаєш, я викинула твій виріб!». Заборона виявляти емоції собі та дітям веде лише до придушення почуттів. Це викликає психосоматичні захворювання, апатичні та депресивні стани, а також гіпертрофовані прояви почуттів.

Важливо вміти проявляти емоції, але не варто робити крин нормою у спілкуванні з дитиною.


Стаття, що може стати в пригоді: Як не кричати на дитину: поради, які дійсно допомагають


Дитина, як і будь-яка людина, повинна знати межі дозволеного


Уявіть: вас викинуть на невідомий острів і скажуть: «Роби, що хочеш». Але не повідомляють місцевих законів. Можна і з’їденим виявитися, якщо що. А дитині ще складніше. Адже вона чистий аркуш.


Що важливо при окресленні рамок читайте у нашій статті: Школа для батьків: як правильно встановлювати заборони для дитини


Правила повинні стосуватися не лише малюка, а й усієї родини


Photo: Freepik


Завжди варто вибачитися перед дитиною за неналежну поведінку. Так і вона вчиться аналізувати свої вчинки, і ми починаємо рідше грішити.

Говоримо у сім’ї про почуття. Не лише до дитини чи дітей, а й один до одного. Ви навіть не уявляєте, що означають слова кохання для дитини будь-якого віку, як і усвідомлення того, що батьки люблять одне одного.

На сімейній раді вибираємо стоп-слова. Це слова, які може сказати кожен член сім’ї, якщо іншого заносить.

Ми не лягаємо спати в сварці й обов’язково створюємо сімейний ритуал перед сном: тремося носами, обіймаємось і так далі.


Не обтяжуйте життя сина чи доньки своїми страхами та тривогами


Щоб не проектувати свої страхи та комплекси на дитину, їх краще всього позбутися. Коли люди готуються до вагітності, вони проходять велику кількість лікарів, здають аналізи, але й відвідування психолога є не менш важливим. Але, на жаль, цього ніхто не робить.


Як тільки починаєте панікувати, беріть папір і ручку і пишіть: «Мої емоції зараз погіршують стан моєї дитини». Як у школі, у роботі над помилками, пишіть стільки разів, скільки пишеться. Прийшла віра? Перестаємо писати.


Довіра між дітьми та дорослими найважливіше


Довіра — це не розхлябаність, не вседозволеність, не слабкість батьків. Це розуміння того, що якщо вашій дитині колись буде потрібна допомога — вона прийде до вас.


Що вбиває довіру?

Агресія з боку дорослих, безпідставні звинувачення на адресу дитини, особливо на підставі слів чужих дорослих.

Обман з боку батьків, особливо якщо ви «забираєте» дану раніше обіцянку.

Відсутність відповіді на дитячі питання. Наприклад: «Мамо, чому ти сумуєш?» і відповідь: «Це неважливо» або «Я не сумую». Краще сказати: «Любий, я просто трохи втомилася на роботі». Так ви показуєте, що треба ділитися всім, що відбувається.


Є кілька фраз, які варто говорити дітям якнайчастіше


Фрази, які корисні у спілкуванні з дітьми та точно підуть вашим стосункам на користь:


«Я тебе люблю». Найчастіше це чують діти віком до 3 років, і то за умови, що немає молодших дітей. А після 7 років майже ніколи ці слова на адресу дітей не кажуть. Важливо, що цю фразу можна розширити, скажімо: «Я люблю тебе, навіть коли злюсь чи засмучена».

«Я чесна з тобою», «Я говорю тобі правду». Брехати дітей вчимо ми. «Не буде боляче», а тут -бац! — І голкою колять для аналізу. Дитина сприймає це як знак: брехати нормально.

«Мені сумно / радісно / погано/ добре / боляче…» Говоріть про свої почуття. Спочатку ми привчаємо дитину до поняття «нормально», а потім не можемо слова витягнути і ображаємося, що дитина не говорить про свої почуття й наші переживання її не хвилюють.

«Спробуй сам. А я, якщо буде потрібно, допоможу». Не біжіть попереду паровоза. Навіть якщо хочеться часом сказати: «Я зроблю краще / швидше…» А як тоді дитині вчитися?






Підпишись на щотижневу програму від "Діти в місті"


Пошук